Вальс дощу
Закружляла природа у вальсі дощу
І від вітру напнула вітрила.
На заплакану шибку дивлюсь і мовчу,
Що ж я, осене, так затужила…
І від вітру напнула вітрила.
На заплакану шибку дивлюсь і мовчу,
Що ж я, осене, так затужила…
А навколо дерева стоять золоті,
І калина в червонім намисті.
Танцювала б з дощем, та вже роки не ті,
Тільки спогади чисті-пречисті…
І калина в червонім намисті.
Танцювала б з дощем, та вже роки не ті,
Тільки спогади чисті-пречисті…
Повертаюсь в задумі
у світлі літа,
Де колись під дощем танцювали…
Де була наша молодість світла й свята,
Ми сміялися щиро й співали…
Де колись під дощем танцювали…
Де була наша молодість світла й свята,
Ми сміялися щиро й співали…
Закружляла природа у вальсі дощу,
Зашуміла, напнула вітрила…
Я дивлюся на дощ і в задумі мовчу…
От би крила мені, от би крила…
Зашуміла, напнула вітрила…
Я дивлюся на дощ і в задумі мовчу…
От би крила мені, от би крила…
Красоткіна Надія Григорівна
Гарний вірш Надії Красоткіної!
ВідповістиВидалитиНам він , також , сподобався!
Видалити