Душа моя не вмре ніколи,
Якщо не пустять
мене в рай
Я стану явором у полі,
В блакитнім –
сонячнім роздолі
Я
буду славить рідний край.
І. А. Цюпа
Любов до рідного народу і
свого краю – споконвічна тема нашої літератури. І це закономірно, бо ж
відданість рідній землі, що тебе породила, рідному народу, який тебе виростив,
притаманна кожній людині, яка має в грудях гаряче серце. Важко назвати
письменника, який би протягом свого творчого шляху не писав схвильовано про ці благородні почуття.
«Краю мій,
Раю мій, -
Степове, роздолля,
Жайворові пісні
У ясній вишині.-
Ти – моя доля!
Голуби голубі
В голубій глибині
Голубого глибокого неба –
Своє серце віддам
В подарунок тобі,
Бо без тебе –
І серця не треба!
Краю мій,
Ти зігрій
Моє серце, як колос у полі, -
Ти навій мені мрій, -
Степовий вітровій, -
Подаруй мені – сонячну Долю! »
Так щиро, пристрасно-поетично
звертається до рідної Полтавщини відомий український письменник, талановитий
поет, автор численних творів, що завоювали популярність у нашого читача, якому
в цьому році, відзначаємо 105-річчя від дня народження – Іван Антонович Цюпа.
Читайте
більше:
На абонементі для дорослих до ювілею письменника
створено тематичну поличку «Простелилася доля рушником».
Немає коментарів:
Дописати коментар